1. Словник української мови у 20 томах

наймання

НАЙМА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. найма́ти і найма́тися.

Відносини, що виникають з наймання робочої сили, та відносини родинні регулюються особливими кодексами (з мови документів);

За договором про наймання майна одна сторона [наймодавець] зобов'язується надати іншій [наймачеві] майно за певну винагороду для тимчасового користування (з мови документів);

Переддень шлюбу є звичайно днем заручин .. Для наймання музик на майбутній банкет складаються обидві сторони (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наймання — найма́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. наймання — -я, с. Дія за знач. наймати і найматися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наймання — Найма́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. наймання — НАЙМА́ННЯ, я, с. Дія за знач. найма́ти і найма́тися. В. І. Ленін у книзі "Розвиток капіталізму в Росії" писав: "Містечко Кривий Ріг — великий ринок наймання на землеробські і на гірничі роботи" (Визначні місця Укр. Словник української мови в 11 томах
  5. наймання — Найма́ння, -ня с. Наемъ, наниманіе. Словник української мови Грінченка