найменший

НАЙМЕ́НШИЙ, а, е.

1. Найвищ. ст. до мали́й.

Дівчата поспішають вибрати Олечці найменші черевики (А. Хижняк);

Він [управитель] про те тільки й дбає, як би найменшу плату дати (Панас Мирний);

По-своєму вони [правопорушники] послідовні, нетерпимі до фальші, найменша несправедливість викликає в них бурю... (О. Гончар);

Тільки завдяки творчій дружбі усієї групи – від режисера та оператора до найменшого актора, зайнятого в епізодичній ролі, – і могла вийти Довженкова “Земля” (із журн.).

2. Який прожив років менш за всіх серед інших, порівняно з іншими, (перев. про дітей); протилежне найстарший.

І вродилися ті дев'ять синів, як дев'ять соколів, один у одного: .. тільки найменший син був трошечки біліший (Марко Вовчок);

Самієв був між ними [командирами] найменший (О. Гончар);

// у знач. ім. найме́нший, шого, ч.; найме́нша, шої, ж.; найме́нше, шого, с. Про хлопчика, дівчинку, немовля або когось наймолодшого.

На чужину з України Брати розійшлися. Покинули стару матір. Той жінку покинув, А той сестру. А найменший – Молоду дівчину (Т. Шевченко);

Сірі очі його весело поглянули на Софійку: – А це – твоя найменша?.. (А. Дімаров);

[Жінка:] Там вогко, як в льоху; моє найменше лежить в пропасниці, а я сама над ранок ледве голову підвожу (Леся Українка);

Заколядували найменші (В. Гжицький).