1. Словник української мови у 20 томах

накарбований

НАКАРБО́ВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до накарбува́ти.

На одній із трьох граней Інна розгледіла дрібнюсінько накарбований уподовж голки напис (О. Гончар);

// накарбо́вано, безос. пред.

Хрести камінні брилами лежать навколо. Людство хоче знати, що накарбовано на них (з наук. літ.);

– Річ не в золоті, товариші, а в тому, що на тім золоті накарбоване! Яка мистецька краса на ньому відтворена та яка її художня цінність... (О. Гончар);

// у знач. прикм.

Душа його була жорном накарбованим, жорном невпинним, що меле разом з добірним зерном кукіль і вівсюг життя (В. Підмогильний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. накарбований — накарбо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. накарбований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до накарбувати. || накарбовано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. накарбований — НАКАРБО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до накарбува́ти. Словник української мови в 11 томах