накинений

НАКИ́НЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до наки́нути (див. накида́ти²).

Кожний з них [деревлянських бояр] у багатій одежі, накиненій поверх варязької зброї (Юліан Опільський);

– Ну, як він? – запитав Сафігин у Сергєєва таким тоном, як то питає сердитий дядько в учителя про безнадійного й нелюбого, накиненого під його опіку сестриного дармоїда (І. Багряний);

Залишається відкритим давно і палко дискутоване питання про те, чи накинена бездержавність призвела до атрофії державницького інституту (з наук.-попул. літ.).