накип

НА́КИП, у, ч.

1. Твердий осад з нерозчинних солей, який утворюється на дні та внутрішніх стінках посудин в результаті кип'ятіння в них чого-небудь.

Чайник був давно вичищений. Рубін поздирав долотом увесь накип всередині (І. Сенченко);

Стара подумала: чом це довкіл їхнього обійстя споганіли джерела, жовтий накип на казанах потрібно терти піском, діти змалку слабують нирками? (Є. Пашковський);

Застосування магнітної обробки води дає змогу запобігти відкладенню осаду, утворенню накипу й знижує корозію обладнання (з наук. літ.);

Якщо кип'ятильник вкрився накипом і потемнів, покладіть його у воду з оцтом і доведіть до кипіння (з наук.-попул. літ.);

// Піна, яка утворюється на поверхні киплячої рідини.

Як тільки бульйон закипить, треба одразу зібрати з нього накип (з газ.).

2. перен. Важке, неприємне почуття, переживання, що залишаються після якої-небудь розмови, події і т. ін.

– Ми хочемо вірити, що це хороші сльози, які змивають накип з серця (О. Донченко);

А накип образи .. озвався таким гострим болем, що Надія, знесилено опустившись біля тополі, вже не плакала, а ридала (Яків Баш);

Передумував [Гедеон] усі свої діла і вчинки, важив їх на шальках совісті .. і відчував, що вона мовби очищається від накипу злості, заздрості, честолюбства (Р. Іваничук).