наковка
НАКО́ВКА, и, ж.
Те, що наковане на чому-небудь.
Парубок не знав, на чому зупинитися, на віщо подивуватись: чи на .. двері, над котрими висіла або стояла по боках здоровенна червона або блакитна дошка з золотою наковкою.., чи на дзеркальце, в чоловічий зріст, вікна (Панас Мирний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наковка — нако́вка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- наковка — -и, ж. 1》 Дія за знач. накувати, наковувати. 2》 Те, що наковане на чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наковка — НАКО́ВКА, и, ж. 1. Дія за знач. накува́ти, нако́вувати. 2. Те, що наковане на чому-небудь. Парубок не знав, на чому зупинитися, на віщо подивуватись: чи.. Словник української мови в 11 томах