налавник
НАЛА́ВНИК, а, ч.
Вузька, перев. килимова, тканина, якою покривають лави.
Килимами царгородськими, замість тонкотканих свійських налавників, застелені лави в княжій їдальні (Н. Королева);
– Меду внеси, тільки не з горлового горщика, а з липівки і налавник на покуті постели (М. Стельмах);
В інтер'єрі хати значну роль відігравали домоткані доріжки – ряднинки, настінні килими, налавники, а також вишиті хрестиком і гладдю рушники (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- налавник — нала́вник іменник чоловічого роду тканина Орфографічний словник української мови
- налавник — -а, ч. Вузька, перев. килимова, тканина, якою покривають лави. Великий тлумачний словник сучасної мови
- налавник — НАЛА́ВНИК, а, ч. Вузька, перев. килимова, тканина, якою покривають лави. — Меду внеси, тільки не з горлового горщика, а з липівки і налавник на покуті постели (Стельмах, Правда.., 1961, 202). Словник української мови в 11 томах