наложниця
НАЛО́ЖНИЦЯ, і, ж., заст.
Коханка.
Став [Левицький] грати роль польського шляхтича, утримував наложницю, на яку витрачав великі гроші і для якої закупив село Збору (І. Франко);
[Поліксена:] Ой лихо тяжке! Батеньку! Матусю! Наложницею стане ваша доня! (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наложниця — нало́жниця іменник жіночого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- наложниця — див. повія Словник синонімів Вусика
- наложниця — -і, ж., заст. Коханка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наложниця — Копилиця, щудра, див. одалиска, підложниця, метроса Словник чужослів Павло Штепа
- наложниця — НАЛО́ЖНИЦЯ заст. (жінка, що перебуває на утриманні або під владою знатного чи взагалі заможного чоловіка, його коханка, звичайно у феодальному суспільстві), ПІДЛО́ЖНИЦЯ заст. рідше, НАПЕ́РСНИЦЯ заст.; УТРИ́МАНКА (жінка, що живе на утриманні коханця). Словник синонімів української мови
- наложниця — НАЛО́ЖНИЦЯ, і, ж., заст. Коханка. Став [Левицький] грати роль польського шляхтича, утримував наложницю, на яку витрачав великі гроші і для якої закупив село Збору (Фр., XVI, 1955, 151). Словник української мови в 11 томах