намелювати

НАМЕ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАМОЛО́ТИ, мелю́, ме́леш, док., що.

1. Мелючи що-небудь, готувати в якійсь кількості.

З борошном у заможного селянина неабиякий клопіт. Не будеш же щотижня возити до млина, а з іншого боку й намелювати багато не можна – борошно зляжеться, зіб'ється в кетяги (М. Циба);

– Кажуть .., коли намолотимо хліба, то повеземо до Буслав'я, продамо (С. Васильченко);

Встигли наші люди і скосити, й зібрати, і зерна намолоти, а все ще було тепло, як влітку (І. Муратов).

2. тільки док., перен., розм. Наговорити чогось зайвого, пустого, непотрібного.

[Гапка:] Що ти мені й слова не даєш вимовити? [Захарко:] Багато вже й так намолола! (М. Кропивницький);

– А коли не маєш, – з обуренням промовила женщина, – то не треба й брати її [роль] на себе. Хто тобi намолов, що це легенький флiрт? (М. Хвильовий);

– Ох я дурна баба! Намолола чортзна-чого! Не слухай мене, Лідусю (Люко Дашвар);

Він хотів щось сказати, але намолов такої нісенітниці, що Тарас нічого не зрозумів (М. Садовський, пер. з тв. М. Гоголя).