наморений
НАМО́РЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до намори́ти 2.
Вона, наморена ходою трохи не цілого дня.., зразу закрила натомлені очі (Панас Мирний);
Б'є гармата лунко й тяжко, Сплять наморені бійці (А. Малишко);
Пилили битим шляхом наморені за день воли (Василь Шевчук);
Килина, як завжди, повернулась додому наморена, зла (Є. Гуцало);
Наморений спекою, .. добувся я до ріки (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наморений — намо́рений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- наморений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до наморити 2). || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наморений — Намо́рений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- наморений — НАМО́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до намори́ти 2. Вона, наморена ходою трохи не цілого дня.., зразу закрила натомлені очі (Мирний, III, 1954, 80); Наморений спекою, .. добувся я до ріки (Мушк., Серце… 1962, 209); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах