1. Словник української мови в 11 томах

наморений

НАМО́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до намори́ти 2.

Вона, наморена ходою трохи не цілого дня.., зразу закрила натомлені очі (Мирний, III, 1954, 80);

Наморений спекою, .. добувся я до ріки (Мушк., Серце… 1962, 209);

// У знач. прикм.

Б’є гармата лунко й тяжко, Сплять наморені бійці (Мал., Звенигора, 1959, 168).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наморений — намо́рений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. наморений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до наморити 2). || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наморений — НАМО́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до намори́ти 2. Вона, наморена ходою трохи не цілого дня.., зразу закрила натомлені очі (Панас Мирний); Б'є гармата лунко й тяжко, Сплять наморені бійці (А. Словник української мови у 20 томах
  4. наморений — Намо́рений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)