намотувач

НАМО́ТУВАЧ, а, ч.

1. техн. Механізм, який забезпечує намотування чого-небудь.

Металевий намотувач;

Намотувач барабанного типу.

2. Той, хто займається намотуванням чого-небудь.

А який-небудь охоронець султанських пантофель, намотувач тюрбанів або спальник-хаджіб, випромінював всемогутність мало не таку саму, як великий візир або члени султанського дивану (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. намотувач — намо́тувач іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. намотувач — -а, ч. Пристрій або апарат, який навиває, накручує що-небудь на щось. Великий тлумачний словник сучасної мови