намотувач
НАМО́ТУВАЧ, а, ч.
1. техн. Механізм, який забезпечує намотування чого-небудь.
Металевий намотувач;
Намотувач барабанного типу.
2. Той, хто займається намотуванням чого-небудь.
А який-небудь охоронець султанських пантофель, намотувач тюрбанів або спальник-хаджіб, випромінював всемогутність мало не таку саму, як великий візир або члени султанського дивану (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me