намінювати

НАМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАМІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., чого.

Обмінюючи, діставати, одержувати яку-небудь кількість чогось.

Батько спеціально для хрещеників намінював високий глечик дрібних грошей, купляв цукерок (з мемуарної літ.);

Жінка в одну душу – забирай усе на воза, їдь куди знаєш, може, хліба наміняєш (В. Підмогильний);

За плечима [незнайомого] теліпався клунок, очевидно, йому пощастило наміняти десь муки (Я. Качура);

В роздумі [дідок] пожував порожньо, не розкриваючи рота. – От що: борошна багато не наміняєте; достанеться торбина, одберуть на станції. Зерна теж дадуть мало – з сім'єю, як ваша, довго не продержитесь (В. Барка);

Ми інтелігентно наміняли у касі п'ятаків, кинули і пройшли... (В. Нестайко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

намінювати

Значення в інших словниках