1. Орфографічний словник української мови

намінювати

намі́нювати

дієслово недоконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. намінювати — -юю, -юєш, недок., наміняти, -яю, -яєш, док., перех. Обмінюючи, діставати, одержувати яку-небудь кількість чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. намінювати — НАМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАМІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., чого. Обмінюючи, діставати, одержувати яку-небудь кількість чогось. Батько спеціально для хрещеників намінював високий глечик дрібних грошей, купляв цукерок (з мемуарної літ. Словник української мови у 20 томах
  3. намінювати — НАМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАМІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех. Обмінюючи, діставати, одержувати яку-небудь кількість чогось. — Ніщо не витримує [тут], одна сіль тільки й родить. А вже як і вона не вродить та хліба не наміняєш, тоді зуби на полицю (Гончар, II, 1959, 414). Словник української мови в 11 томах