1. Словник української мови в 11 томах

намінювати

НАМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАМІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех. Обмінюючи, діставати, одержувати яку-небудь кількість чогось.

— Ніщо не витримує [тут], одна сіль тільки й родить. А вже як і вона не вродить та хліба не наміняєш, тоді зуби на полицю (Гончар, II, 1959, 414).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. намінювати — намі́нювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. намінювати — -юю, -юєш, недок., наміняти, -яю, -яєш, док., перех. Обмінюючи, діставати, одержувати яку-небудь кількість чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. намінювати — НАМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАМІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., чого. Обмінюючи, діставати, одержувати яку-небудь кількість чогось. Батько спеціально для хрещеників намінював високий глечик дрібних грошей, купляв цукерок (з мемуарної літ. Словник української мови у 20 томах