намісний

НАМІ́СНИЙ, а, е.

Розміщений на церковному іконостасі на призначеному й відведеному відповідно до змісту, зображуваного місця (про ікону).

Перед намісними образами у високих ставниках горять товсті зелені свічки (М. Старицький);

Глянув він [Кайдаш] на намісні образи, і вони співають, а разом з ними співають усі образи в церкві... (І. Нечуй-Левицький);

Намісні образи, Ісус Христос і Матір Божа, були більш природної величини, мальовані широким пензлем, сильною і вправною рукою (Б. Лепкий);

У нижньому ряді іконостасу між намісними й храмовими іконами розташовують отвори: один – центральний для царських врат, а другий – для дияконських дверей (з наук. літ.).