наносити

НАНОСИ́ТИ див. нано́шувати.

НАНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, недок., НАНЕСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. нані́с, нанесла́, ло́; док., чого, що.

1. Приносити багато, велику кількість чого-небудь.

Як скінчить [Олексій] надвірню роботу, наносить у куховарню води (П. Куліш);

Отець Вікентій стрічає селян на подвір'ї, запрошує до хати, але вони, оточивши його, не хочуть наносити грязі в чисту оселю (М. Стельмах);

– Павло вернувсь із полку, .. гостинців наніс тобі повну торбу (Ганна Барвінок);

Другого дня надвечір трибуна була готова. Дівчата нанесли квітів, трави, прикрасили її (Є. Кравченко).

2. Рухаючись, захоплювати з собою й нагромаджувати куди-небудь багато чогось.

Річки розмивають глиняні гори і наносять глину в морські води (М. Коцюбинський);

Ой тече вода, тече, та нанесла лому, Чекаю тя, легінику, кождий день додому (з народної пісні);

// безос.

Поки Настя світила у хаті, дощ і геть-то золопотів. Вітром його наносило аж під піддашки (Панас Мирний);

В одному місці [струмка] нанесло намулу й трісочок, утворилась маленька загата (О. Донченко);

* Образно. Ріки історії багато піску нанесли в його [Фірдоусі] біографію, і сам він, перехилившися, стояв наполовину замулений в легендах (П. Тичина);

// Доносити звуки, запахи і т. ін.

Іноді в тиші нестерпній нагло ніби вітер наносив далекі приглушені дзвони (А. Головко);

[Марта:] А я ж тебе ждатиму – дожидатиму .. Прислухатимусь до буйного вітру – чи не нанесе твого голосочку?.. (М. Кропивницький);

// безос.

На заході, звідки наносило двигтюче гупання і дими згарищ, починали то там, то інде загорятися дозрілі хліба в степах (Іван Ле).

3. Позначати, відбивати що-небудь на карті, схемі і т. ін.

Креслярі вже знімали копію з топографічної карти і наносили позначку на висоті 805 (О. Гончар);

Меридіани і паралелінаносять на глобуси і на всі географічні карти (з навч. літ.);

– Ну, а те, що наша експедиція нанесла на карту багато недосліджених тайгових куточків – хіба це не наше досягнення (О. Донченко);

// Робити малюнок, узор і т. ін. на чому-небудь.

Його [камінь-самоцвіт] на гранувальній фабриці шліфують, грані наносять, щоб заблищав він, як веселка (О. Донченко);

Техніка нанесення черні складна. Спочатку на срібний предмет спеціальним різцем наносять малюнок, потім на гравіроване зображення насипають чорну масу (з газ.).

4. Покривати шаром чого-небудь.

Фарбують вироби з деревини розчинами різних барвників, протрав і солей, які наносять на оброблювальну поверхню тампонами, м'якими щіточками або губками (з навч. літ.).

5. розм. Заподіювати, завдавати, чинити кому-небудь щось.

Вона [Приська] зневірилася тим словам; і вони, як і люди, тільки одного лиха їй наносили, а утіхи ніякої (Панас Мирний);

О, як же легко тому жит, .. Хто до чужих байдужий втрат, кругом не бачить, злоби, зрад, кривд, що наносить брату брат (Уляна Кравченко);

– Може, з журби та з туги і померла [мати], щоб не бачити сорому, який я нанесла на її стареньку голову? (Г. Квітка-Основ'яненко);

Вона все знає. Приміром.., що він мав брата чи родича, котрий йому багато прикростей .. наніс (О. Кобилянська);

// Спричинювати що-небудь.

Шкідливі шуми і вібрації можуть наносити значні збитки виробництву, часто викликати професійні захворювання у робітників (з наук.-попул. літ.).

6. тільки док. Знести яку-небудь кількість яєць (про птахів).

Нанесла яєць, висиділа, а коли повикльовувалися Вороненята, стара Ворона полетіла шукати для них поживи (І. Франко);

– Діти! – гукнула матиз порога. – Ану подивіться, чи кури не нанесли яєць у соломі! (М. Томчаній).

(1) Нано́сити / нане́сти уда́р – ударяти по кому-, чому-небудь.

– Товаришу генерал-лейтенант, наші жертви, безсумнівно, менші .. Операція так була підготовлена блискучо і наші так несподівано нанесли удар (Григорій Тютюнник).

◇ (2) Стра́му нано́сити – осоромлювати кого-небудь.

– Чого тобі ходити до нас та страму наносити? (Ганна Барвінок).