1. Великий тлумачний словник сучасної мови

наносити

I нанос`ити-ошу, -осиш, док., перех.

Кількома заходами принести велику кількість чого-небудь.

II нан`осити-ошу, -осиш, недок., нанести, -су, -сеш; мин. ч. наніс, нанесла, нанесло; док., перех.

1》 Приносити велику кількість чого-небудь.

2》 Рухаючись, захоплювати з собою й нагромаджувати куди-небудь певну кількість чогось.

|| безос.

|| Приносити, доносити звуки, запах і т. ін.

|| безос.

3》 Позначати, відбивати що-небудь на карті, схемі і т. ін.

|| Робити малюнок, візерунок і т. ін. на чому-небудь.

4》 Покривати шаром чого-небудь.

5》 розм. У сполученні з деякими іменниками означає: заподіювати, чинити, робити те, на що вказує іменник. Наносити візит.

6》 тільки док. Знести якусь кількість яєць (про птахів).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наносити — (певним рухом чогось зібрати докупи —про вітер, заметіль) нагортати, намітати, навівати, надувати, (про воду) намивати. Словник синонімів Полюги
  2. наносити — нано́сити дієслово недоконаного виду наноси́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. наносити — (землю) наношувати, нагромаджувати; (водою) приносити, намивати; (фарбу) покривати чим; (шар чогось) накладати, намащувати; (на мапу) позначати, <�позначувати, зазначати> на чому. Словник синонімів Караванського
  4. наносити — I [наносиетие] -ошу, -сиеш; нак. -ос', -ос'теи, недок. II [наноситие] -ноушу, -осиеш; нак. -си, -ноус'іт', док. Орфоепічний словник української мови
  5. наносити — НАНОСИ́ТИ див. нано́шувати. НАНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, недок., НАНЕСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. нані́с, нанесла́, ло́; док., чого, що. 1. Приносити багато, велику кількість чого-небудь. Як скінчить [Олексій] надвірню роботу, наносить у куховарню води (П. Словник української мови у 20 томах
  6. наносити — ДОНО́СИТИ що (перев. про вітер — робити щось чутним, відчутним), НЕСТИ́, НАНО́СИТИ, ПРИНО́СИТИ, ВІ́ЯТИ чим, НАВІВА́ТИ (НАВІ́ЮВАТИ). — Док.: донести́, нанести́, принести́, пові́яти, наві́яти. Словник синонімів української мови
  7. наносити — Нано́сити, -но́шу, -но́сиш, -сять; нано́сь, -но́сьмо, -но́сьте; наноси́вши; див. нане́сти́ наноси́ти, -ношу́, -но́сиш; наноси́, -носі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. наносити — НАНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, недок., НАНЕСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. нані́с, нанесла́, ло́; док., перех. 1. Приносити велику кількість чого-небудь. Словник української мови в 11 томах
  9. наносити — Нано́сити, -но́шу, -сиш сов. в. нанести, -несу́, -се́ш, гл. Наносить, нанести, приносить, принести. Нанеси, Боже, кудлатого, щоб було за що скубти. Ном. Люде нанесли породіллі мняса, паски, хто яєць, хто молока. Г. Барв. 530. наносити. см. наношувати. Словник української мови Грінченка