наносити
НАНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, недок., НАНЕСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. нані́с, нанесла́, ло́; док., перех.
1. Приносити велику кількість чого-небудь.
Отець Вікентій стрічає селян на подвір’ї, запрошує до хати, але вони, оточивши його, не хочуть наносити грязі в чисту оселю (Стельмах, Хліб.., 1959, 400);
Орли та Яструби наловили Курей, Вовки та Ведмеді нарізали Овець, Телят і нанесли цілу купу перед нового царя (Фр., IV, 1950, 95);
Другого дня надвечір трибуна була готова. Дівчата нанесли квітів, трави, прикрасили її (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 117).
2. Рухаючись, захоплювати з собою й нагромаджувати куди-небудь певну кількість чогось.
Річки розмивають глиняні гори і наносять глину в морські води (Коцюб., III, 1956, 349);
// безос.
— Цієї весни курявна буря ішла якась масляниста, липка, наче з нафтою — чи не з Каспію аж десь нанесло? (Гончар, Тронка, 1963, 280);
В одному місці [струмка] нанесло намулу й трісочок, утворилась маленька загата (Донч., IV, 1957, 40);
*Образно. Ріки історії багато піску нанесли в його [Фірдоусі] біографію, і сам він, перехилившися, стояв наполовину замулений в легендах (Тич., III, 1957, 43);
// Приносити, доносити звуки, запах і т. ін.
Іноді в тиші нестерпній нагло ніби вітер наносив далекі приглушені дзвони (Головко, II, 1957, 284);
[Марта:] А я ж тебе ждатиму — дожидатиму.. Прислухатимусь до буйного вітру — чи не нанесе твого голосочку?.. (Кроп., V, 1959, 190);
// безос.
На заході, звідки наносило двигтюче гупання і дими згарищ, починали то там, то інде загорятися дозрілі хліба в степах (Ле, Право.., 1957, 131).
◊ Чорт і т. ін. нані́с (нанесе́) кого — хто-небудь з’явився небажаний.
[Xрапко:] А чорт їх [дітей] наніс сюди! (Мирний, V, 1955, 158).
3. Позначати, відбивати що-небудь на карті, схемі і т. ін.
Креслярі вже знімали копію з топографічної карти і наносили позначку на висоті 805 (Гончар, III, 1959, 125);
Треба було нанести на карту невідомі береги Північної землі (Видатні геогр. відкр.., 1955, 7);
// Робити малюнок, узор і т. ін. на чому-небудь.
Його [камінь-самоцвіт] на гранувальній фабриці шліфують, грані наносять, щоб заблищав він, як веселка (Донч., III, 1956, 105);
На срібний предмет спеціальним різцем наносять малюнок.
4. Покривати шаром чого-небудь.
За допомогою механізмів можна швидко приготувати потрібну кількість штукатурного розчину і нанести його на.. поверхню (Таємн. вапна, 1957, 82).
5. розм. У сполученні з деякими іменниками означає: заподіювати, чинити, робити те, на що вказує іменник.
Уже більшого сорому вона не в силі приспособити над той, який наносить їй її муж (Март., Тв., 1954, 267);
Вона все знає. Приміром.., що він мав брата чи родича, котрий йому багато прикростей.. наніс (Коб., III, 1956, 335).
◊ Нано́сити (нанести́) візи́т — відвідувати кого-небудь.
Скінчилася його військова перепідготовка, і він, від’їжджаючи додому, пообіцяв Ельвірі нанести їй візит разом зі своєю дружиною (Вільде, Винен.., 1959, 49).
6. тільки док. Знести якусь кількість яєць (про птахів).
Нанесла яєць, висиділа, а коли повикльовувалися Вороненята, стара Ворона полетіла шукати для них поживи (Фр., IV, 1950, 74).
НАНОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., перех. Кількома заходами принести велику кількість чого-небудь.
Кайдашиха наносила повнісіньку діжку води (Н.-Лев., II, 1956, 270);
Гриць наносив цегли і збирався мурувати піч (Чорн., Визвол. земля, 1959, 183).
Значення в інших словниках
- наносити — (певним рухом чогось зібрати докупи —про вітер, заметіль) нагортати, намітати, навівати, надувати, (про воду) намивати. Словник синонімів Полюги
- наносити — нано́сити дієслово недоконаного виду наноси́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- наносити — (землю) наношувати, нагромаджувати; (водою) приносити, намивати; (фарбу) покривати чим; (шар чогось) накладати, намащувати; (на мапу) позначати, <�позначувати, зазначати> на чому. Словник синонімів Караванського
- наносити — I [наносиетие] -ошу, -сиеш; нак. -ос', -ос'теи, недок. II [наноситие] -ноушу, -осиеш; нак. -си, -ноус'іт', док. Орфоепічний словник української мови
- наносити — I нанос`ити-ошу, -осиш, док., перех. Кількома заходами принести велику кількість чого-небудь. II нан`осити-ошу, -осиш, недок., нанести, -су, -сеш; мин. ч. наніс, нанесла, нанесло; док., перех. 1》 Приносити велику кількість чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наносити — НАНОСИ́ТИ див. нано́шувати. НАНО́СИТИ, о́шу, о́сиш, недок., НАНЕСТИ́, су́, се́ш; мин. ч. нані́с, нанесла́, ло́; док., чого, що. 1. Приносити багато, велику кількість чого-небудь. Як скінчить [Олексій] надвірню роботу, наносить у куховарню води (П. Словник української мови у 20 томах
- наносити — ДОНО́СИТИ що (перев. про вітер — робити щось чутним, відчутним), НЕСТИ́, НАНО́СИТИ, ПРИНО́СИТИ, ВІ́ЯТИ чим, НАВІВА́ТИ (НАВІ́ЮВАТИ). — Док.: донести́, нанести́, принести́, пові́яти, наві́яти. Словник синонімів української мови
- наносити — Нано́сити, -но́шу, -но́сиш, -сять; нано́сь, -но́сьмо, -но́сьте; наноси́вши; див. нане́сти́ наноси́ти, -ношу́, -но́сиш; наноси́, -носі́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- наносити — Нано́сити, -но́шу, -сиш сов. в. нанести, -несу́, -се́ш, гл. Наносить, нанести, приносить, принести. Нанеси, Боже, кудлатого, щоб було за що скубти. Ном. Люде нанесли породіллі мняса, паски, хто яєць, хто молока. Г. Барв. 530. наносити. см. наношувати. Словник української мови Грінченка