нападник
НАПА́ДНИК, а, ч.
1. Той, хто нападає з метою агресії, пограбування, поневолення; загарбник.
Русь мусить сильною бути, а сила здобувається на війні. В мирі знікчемніли б воїни і не могли б захистити свій край від нападників зі сходу, які зазіхають на нього. Хочуть пограбувати, поневолити й поруйнувати Русь (Б. Лепкий);
Перший бій з нападниками стався, вже коли запалали оселі хуторів (Іван Ле);
// Той, хто нападає, пристає до кого-небудь, щоб скривдити; кривдник.
Дівчата, з несамовитим вереском завзято оборонялися, пирскаючи нападникам у вічі бризки води (Л. Юхвід);
А за якусь мить сталося несподіване. Уляна стріпнулась, нападник одлетів од лежанки, а вона збила на шляху Когута й метнулася за двері (Микола Чернявський).
2. Те саме, що напада́ючий 2.
В футбольній команді мене поставили нападником (А. Хорунжий);
У другому таймі футболісти вийшли грати без одного крайнього нападника (з газ.).
Значення в інших словниках
- нападник — напа́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- нападник — див. ворог Словник синонімів Вусика
- нападник — [нападниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- нападник — -а, ч. 1》 Той, хто нападає з метою агресії, пограбування, поневолення; загарбник. 2》 Той, хто нападає, пристає до кого-небудь, щоб скривдити; кривдник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нападник — ЗАГА́РБНИК (той, хто насильно захоплює чужу територію, поневолює інші народи), ЗАВОЙО́ВНИК, АГРЕ́СОР, НАПА́ДНИК, НАПА́СНИК рідше, КОНКІСТА́ДО́Р (КОНКВІСТА́ДО́Р) перев. мн. Словник синонімів української мови
- нападник — Напа́дник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- нападник — НАПА́ДНИК, а, ч. 1. Той, хто нападає з метою агресії, пограбування, поневолення; загарбник. Нападники по-варварському руйнували все на своєму шляху, нищили посіви, спалювали цілі села (Наука… З, 1965, 10); Перший бій з нападниками стався... Словник української мови в 11 томах