нападник

Значення в інших словниках

1. нападник — напа́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. нападник — див. ворог Словник синонімів Вусика
3. нападник — -а, ч. 1》 Той, хто нападає з метою агресії, пограбування, поневолення; загарбник. 2》 Той, хто нападає, пристає до кого-небудь, щоб скривдити; кривдник. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нападник — НАПА́ДНИК, а, ч. 1. Той, хто нападає з метою агресії, пограбування, поневолення; загарбник. Русь мусить сильною бути, а сила здобувається на війні. Словник української мови у 20 томах
5. нападник — ЗАГА́РБНИК (той, хто насильно захоплює чужу територію, поневолює інші народи), ЗАВОЙО́ВНИК, АГРЕ́СОР, НАПА́ДНИК, НАПА́СНИК рідше, КОНКІСТА́ДО́Р (КОНКВІСТА́ДО́Р) перев. мн. Словник синонімів української мови
6. нападник — Напа́дник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. нападник — НАПА́ДНИК, а, ч. 1. Той, хто нападає з метою агресії, пограбування, поневолення; загарбник. Нападники по-варварському руйнували все на своєму шляху, нищили посіви, спалювали цілі села (Наука… З, 1965, 10); Перший бій з нападниками стався... Словник української мови в 11 томах