нападник
НАПА́ДНИК, а, ч.
1. Той, хто нападає з метою агресії, пограбування, поневолення; загарбник.
Нападники по-варварському руйнували все на своєму шляху, нищили посіви, спалювали цілі села (Наука… З, 1965, 10);
Перший бій з нападниками стався, вже коли запалали оселі хуторів (Ле, Хмельницький, І, 1957, 324);
// Той, хто нападає, пристає до кого-небудь, щоб скривдити; кривдник.
Кого поцілувала? Хулігана, нападника (Донч., VI, 1957, 57);
Дівчата, з несамовитим вереском завзято оборонялися, пирскаючи нападникам у вічі бризки води (Юхвід, Оля, 1959, 12).
2. Гравець футбольної, хокейної та інших спортивних команд, який атакує противника, щоб забити м’яч, шайбу в його ворота.
В футбольній команді мене поставили нападником (Хор., Ковила, 1960, 71);
В першому таймі на 23-й хвилині нападник.. відкриває рахунок (Рад. Укр., 27.УІІІ 1959, 4).
Значення в інших словниках
- нападник — напа́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- нападник — див. ворог Словник синонімів Вусика
- нападник — [нападниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- нападник — -а, ч. 1》 Той, хто нападає з метою агресії, пограбування, поневолення; загарбник. 2》 Той, хто нападає, пристає до кого-небудь, щоб скривдити; кривдник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нападник — НАПА́ДНИК, а, ч. 1. Той, хто нападає з метою агресії, пограбування, поневолення; загарбник. Русь мусить сильною бути, а сила здобувається на війні. Словник української мови у 20 томах
- нападник — ЗАГА́РБНИК (той, хто насильно захоплює чужу територію, поневолює інші народи), ЗАВОЙО́ВНИК, АГРЕ́СОР, НАПА́ДНИК, НАПА́СНИК рідше, КОНКІСТА́ДО́Р (КОНКВІСТА́ДО́Р) перев. мн. Словник синонімів української мови
- нападник — Напа́дник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)