напевно

НАПЕ́ВНО, присл.

1. Точно, безперечно, безсумнівно.

– До ворогів я не пристала й не пристану; а свої напевно вже одцурались од мене (І. Нечуй-Левицький);

Павлина, хоч і напевно знала, що отримає свої вісім злотих, вийшла дуже незадоволена з дому Річинських (Ірина Вільде);

// у знач. безос. пред.

“ А може, кохає, та кого іншого...” “Його! його! [Чайченка]. Се напевно. І давно вже кохає (Марко Вовчок);

// Неодмінно, обов'язково.

Найкращий спосіб – отрута. .. Наприклад морфій. І не трудно дістати. В сільській аптеці пана Адама напевно знайдеться (М. Коцюбинський);

Танки в ліс не пройдуть, втрати в живій силі будуть незначні, плацдарм буде втримано напевно (О. Гончар).

2. З упевненістю, не боячись помилитися.

– Ну, моя матінко! Ізнайшла вже я чоловіка, що мене визволить... Напевно вам говорю, що визволить... (Марко Вовчок);

Вона сміливо робить новий ривок. Якщо кіт біля комори, значить, немає поблизу людей і діяти можна напевно (І. Цюпа).

3. у знач. вставн. сл. Уживається для вираження ймовірності чого-небудь.

[Мальванов:] Стривайте! Куди ви, Любуша? Вився тремтите. У вас, напевно, жар (І. Кочерга);

Йому, напевно, важко, цьому худорлявому кельнерові, але він все ж говорить (П. Колесник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me