1. Словник української мови в 11 томах

напевно

НАПЕ́ВНО, присл.

1. Точно, безперечно, безсумнівно.

— Ну, моя матінко! Ізнайшла вже я чоловіка, що мене визволить… Напевно вам говорю, що визволить… (Вовчок, І, 1955, 267);

Однак новина впала, як грім з ясного неба. Тепер вже напевно (Коцюб., II, 1955, 95);

Павлина, хоч і напевно знала, що отримає свої вісім злотих, вийшла дуже незадоволена з дому Річинських (Вільде, Сестри.., 1958, 344);

// Неодмінно, обов’язково.

Танки в ліс не пройдуть, втрати в живій силі будуть незначні, плацдарм буде втримано напевно (Гончар, III, 1959, 367).

2. З упевненістю, не боячись помилитися.

Вона сміливо робить новий ривок. Якщо кіт біля комори, значить, немає поблизу людей і діяти можна напевно (Цюпа. Назустріч.., 1958, 193).

3. у знач. вставн. сл. Уживається для вираження ймовірності чого-небудь.

Не знаю, що писати Вам далі. Звісно, я міг би написати цілу повість життя, але цей шлях дуже далеко завів би, — я і так боюся, що подав вам багато зайвого і вже, напевно, нецікавого (Коцюб., III, 1956, 234);

Йому, напевно, важко, цьому худорлявому кельнерові, але він все ж говорить (Кол., На фронті.., 1959,8).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напевно — Коли слово напевно (напевне) відокремлюється комами, а коли – ні? Як прислівник у значенні “точно, безперечно, неодмінно, не боячись помилитися” не відокремлюється. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. напевно — напе́вно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. напевно — див. мабуть Словник синонімів Вусика
  4. напевно — присл. 1》 Точно, безперечно, безсумнівно. || Неодмінно, обов'язково. 2》 З упевненістю, не боячись помилитися. 3》 у знач. вставн. сл. Уживається для вираження ймовірності чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. напевно — НАПЕ́ВНО, присл. 1. Точно, безперечно, безсумнівно. – До ворогів я не пристала й не пристану; а свої напевно вже одцурались од мене (І. Словник української мови у 20 томах
  6. напевно — МА́БУ́ТЬ вст. сл. (уживається для вираження невпевненості в тому, про що говориться в реченні), ЛИБО́НЬ, ПЕ́ВНО (ПЕ́ВНЕ), НАПЕ́ВНО (НАПЕ́ВНЕ), ДОПЕ́ВНЕ, ОЧЕВИ́ДНО, ВИ́ДНО, ВИ́ДКО, ОЧЕВИ́ДЯЧКИ розм., ОЧЕВИ́ДЬКИ розм., ПРО́БІ розм., ПАК розм., ПА́КИ розм. Словник синонімів української мови
  7. напевно — Напе́вне і напе́вно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. напевно — Напе́вно нар. Навѣрное. Словник української мови Грінченка