наперсток

НАПЕ́РСТОК, тка, ч.

1. Ковпачок, який накладають на палець, щоб не вколотися голкою під час шиття.

[Мотрона:] Скидайте скоріше! Скидайте – зашию... (Стягла з Марка пальто). Я зараз! Ось тільки голку й наперсток дістану. Зараз! (П. Куліш);

У кухні на столі стояла мамина робоча корзиночка – гачки до в'язання, наперсток, нитки, голки і ножиці (Ю. Смолич);

// Надзвичайно мала мірка чого-небудь; зовсім мало чогось.

– Ти хворий! – обступили Романа товариші .. – Чаю мені! Хоч наперсток! – мовив Роман (П. Автомонов);

Він [Данило] був учора напідпитку, але зовсім ледь-ледь. Ніяк не міг відмовитись і випив якийсь наперсток (Л. Дмитерко).

2. розм. Металеве кільце, яким прикріплюють косу до кісся.

Швидко й обережно йшов Левко. Проти місяця, над його головою, до самого наперстка світилась холодним сяйвом коса (М. Стельмах);

Сергій захапався, набиваючи косу, забув підкласти під наперсток трави (Ю. Мушкетик).

◇ (1) З напе́рсток:

а) дуже малий на зріст або величиною, розміром і т. ін.

Євпташка був завбільшки з наперсток, хоч йому йшов сімнадцятий рік (І. Микитенко);

Як напе́рсток.

Коли б же добра чарка, не така, як наперсток, – подумав Балабуха, поглядаючи на малесеньку чарку (І. Нечуй-Левицький);

б) дуже мало, трохи.

Всього [м'яса] не доїдай, а трішки залиш на тарілці .. Ну хоч з наперсток (І. Багмут).