напихати

НАПИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАПХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, чого, розм.

1. Пхаючи, накладати поміщати яку-небудь кількість чогось.

Напхали [Сеспель і Гурій] в торбину цибулі, трохи хліба, подалися на станцію (Ю. Збанацький);

Іван Федорович підвівся і почав напихати солому в піч, бо там уже прогоріло (О. Сизоненко);

Петро схопив Марусю й напхав їй за комір мокрого снігу (Л. Юхвід);

* Образно. У машині ми сиділи й лежали один на одному, бо напхали нас туди стільки, що аж мотор стугонів од надмірної ваги (І. Муратов);

// що і без прям. дод. Пхаючи, наповнювати, набивати вщерть що-небудь чимсь.

Дівчина напхала повнісіньку піч соломи (І. Нечуй-Левицький);

Шелест мовчки напихає й закриває чемодан (І. Кочерга).

2. кого, що, чим. Наповнювати (їжею).

Літом день у день напихали [хлопчики] собі животики недозрілими овочами (І. Франко);

Орися ловила комах і напихала пташенятам в ненажерливі пельки (Григорій Тютюнник);

// Надмірноабо насильно годувати.

Я тримаю малого за ноги й за руки, а хазяйка напихає. Котька верещить, аж у вухах лящить (Є. Кравченко);

В мене взагалі хороша мама. Вона ніколи не намагається напихати мене їжею, як ото напихають Асика (Ю. Збанацький);

* Образно. Я вже зовсім відвикла від алегорій та фігуральних висловів, що ними напихали нас у школі (Ірина Вільде).

◇ Набива́ти (напиха́ти) / наби́ти (напха́ти) пе́льку (ке́ндюх, че́рево і т. ін.), див. набива́ти;

Набива́ти (напиха́ти) / наби́ти (напха́ти) [собі́] кише́ні див. набива́ти;

(1) Напха́ти ки́шку (д) див. набива́ти.