1. Словник української мови у 20 томах

наплічник

НАПЛІ́ЧНИК².

НАПЛІ́ЧНИК, а, ч.

1. Наплічна прикраса або частина одягу у вигляді вузької смужки на плечах.

Дерева давно пожовкли і сипали вже золотим листям. Здається, це єдине, що було тоді в місті золотого. Бо тих, що носили золоті наплічники, вже не було (І. Микитенко);

Мундир на ньому з отакенними ґудзиками, тільки куций, мов собаки обгризли, і наплічники з сукна (О. Донченко).

2. заст. Металеве покриття, яке захищало плечі воїна від ушкодження.

Шило кинувся на пана. Довго рубалися вони! І наплічники і нагрудники погнулися в обох від ударів (О. Довженко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наплічник — наплі́чник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. наплічник — Наплечник, сов. ранець, р. нараменник. Словник синонімів Караванського
  3. наплічник — І напличник 1. Те саме, що орар; 2. Те саме, що омофор Словник церковно-обрядової термінології
  4. наплічник — -а, ч. 1》 Наплічна прикраса або частина одягу у вигляді вузької смужки на плечах. 2》 Металеве покриття, яке захищало плечі воїна від ушкодження. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. наплічник — РЮКЗА́К (заплічний мішок для речей), НАПЛІ́ЧНИК. Добре йти в годину гожу й нести, хоч і важку, а проте приємну ношу за плечима в рюкзаку (І. Гончаренко); Рамена покоління 1926-1927 років народження не дуже натерті ременями автоматів та наплічників (з газети). Словник синонімів української мови
  6. наплічник — НАПЛІ́ЧНИК, а, ч. 1. Наплічна прикраса або частина одягу у вигляді вузької смужки на плечах. Дерева давно пожовкли і сипали вже золотим листям. Здається, це єдине, що було тоді в місті золотого. Бо тих, що носили золоті наплічники, вже не було (Мик. Словник української мови в 11 томах