наплічник
НАПЛІ́ЧНИК, а, ч.
1. Наплічна прикраса або частина одягу у вигляді вузької смужки на плечах.
Дерева давно пожовкли і сипали вже золотим листям. Здається, це єдине, що було тоді в місті золотого. Бо тих, що носили золоті наплічники, вже не було (Мик., II, 1957, 52);
Мундир на ньому з отакенними гудзиками, тільки куций, мов собаки обгризли, і наплічники з сукна (Донч., VI, 1957, 287).
2. Металеве покриття, яке захищало плечі воїна від ушкодження.
Шило кинувся на пана. Довго рубалися вони! І наплічники і нагрудники погнулися в обох від ударів (Довж., І, 1958, 260).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наплічник — наплі́чник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- наплічник — Наплечник, сов. ранець, р. нараменник. Словник синонімів Караванського
- наплічник — І напличник 1. Те саме, що орар; 2. Те саме, що омофор Словник церковно-обрядової термінології
- наплічник — -а, ч. 1》 Наплічна прикраса або частина одягу у вигляді вузької смужки на плечах. 2》 Металеве покриття, яке захищало плечі воїна від ушкодження. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наплічник — НАПЛІ́ЧНИК². НАПЛІ́ЧНИК, а, ч. 1. Наплічна прикраса або частина одягу у вигляді вузької смужки на плечах. Дерева давно пожовкли і сипали вже золотим листям. Здається, це єдине, що було тоді в місті золотого. Словник української мови у 20 томах
- наплічник — РЮКЗА́К (заплічний мішок для речей), НАПЛІ́ЧНИК. Добре йти в годину гожу й нести, хоч і важку, а проте приємну ношу за плечима в рюкзаку (І. Гончаренко); Рамена покоління 1926-1927 років народження не дуже натерті ременями автоматів та наплічників (з газети). Словник синонімів української мови