1. Орфографічний словник української мови

наплічник

наплі́чник

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наплічник — Наплечник, сов. ранець, р. нараменник. Словник синонімів Караванського
  2. наплічник — І напличник 1. Те саме, що орар; 2. Те саме, що омофор Словник церковно-обрядової термінології
  3. наплічник — -а, ч. 1》 Наплічна прикраса або частина одягу у вигляді вузької смужки на плечах. 2》 Металеве покриття, яке захищало плечі воїна від ушкодження. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. наплічник — НАПЛІ́ЧНИК². НАПЛІ́ЧНИК, а, ч. 1. Наплічна прикраса або частина одягу у вигляді вузької смужки на плечах. Дерева давно пожовкли і сипали вже золотим листям. Здається, це єдине, що було тоді в місті золотого. Словник української мови у 20 томах
  5. наплічник — РЮКЗА́К (заплічний мішок для речей), НАПЛІ́ЧНИК. Добре йти в годину гожу й нести, хоч і важку, а проте приємну ношу за плечима в рюкзаку (І. Гончаренко); Рамена покоління 1926-1927 років народження не дуже натерті ременями автоматів та наплічників (з газети). Словник синонімів української мови
  6. наплічник — НАПЛІ́ЧНИК, а, ч. 1. Наплічна прикраса або частина одягу у вигляді вузької смужки на плечах. Дерева давно пожовкли і сипали вже золотим листям. Здається, це єдине, що було тоді в місті золотого. Бо тих, що носили золоті наплічники, вже не було (Мик. Словник української мови в 11 томах