наповнювати

НАПО́ВНЮВАТИ, юю, юєш і НАПОВНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАПО́ВНИТИ, ню, ниш, док.

1. що. Накладаючи, насипаючи, наливаючи що-небудь, заповнювати ним щось.

Підготовленого судака наповнюють фаршем через спинний отвір так, щоб риба не втратила своєї форми, і зашивають голкою (з навч. літ.);

Одно [відро] йде вгору, друге рівночасно вдалину, і поки тут одно випорожнять, друге внизу наповняють (І. Франко);

Лакеї знов наповнили чарки (Панас Мирний);

Пані Баличина дістала шкіряну торбинку, наповнила її золотими дукатами й міцно зав'язала ремінцем (З. Тулуб);

// Поширюючись, насичувати повітря, приміщення запахами, звуками, димом і т. ін.

Паровоз .. наповнював чадом усе депо (П. Панч);

Дим наповняє площу, вона вся в огнях, дихати нічим (М. Коцюбинський);

Пахощі наповняли свіже повітря весняного ранку (Юліан Опільський);

І крики, і рев, і жалібне мукання наповнили тиху світло-зелену поляну (Г. Хоткевич);

Щебет молодих голосів і веселий заливчастий сміх наповнили всі поверхи величезного квадратного будинку університету (В. Собко).

2. Охоплювати, заповнювати чим-небудь (про думки, ідеї, почуття і т. ін.).

Почуття гордості за подвійну перемогу наповнювало його [розвідника] хмільною радістю (І. Багмут);

Душа, мов та пташка із клітки, геть рветься, І сум і ридання її наповня (В. Самійленко);

Вона, любов, груди [Івана] наповнила такою силою, що взяв би на плечі свою Голу гору та й поніс куди захотів... (С. Чорнобривець);

Думав [Герман] про торгівлю худобою, хоча свіжі згадки про ярмарок у Лютовиськах наповняли його страхом (І. Франко);

// Викликати у кого-небудь якісь почуття, думки і т. ін., спричинювати їх появу.

Він мав вроджену магію зачаровувати словом, вчинком, кожним своїм порухом. Він наповнював людей радістю й енергією дії (Б. Антоненко-Давидович);

// Забезпечувати, збагачувати чим-небудь; постачати щось.

Ми працею і піснею наповнюємо світ (С. Голованівський);

Удій молока – хвилююча міжнародна тема. Отака тема вимагає простого: наповнити лекцію конкретними життєвими фактами й уміло, задушевно її прочитати (О. Ковінька).

3. що. Заповнювати, переповнювати собою що-небудь.

Скрізь шуміли каламутні потоки снігової води. Вони наповняли всі заглибини (Юліан Опільський);

На початкових дільницях каналу вода вже наповнила русло (О. Гончар).

4. що. Займати, заповнювати приміщення, простір і т. ін. (про людей, тварин).

Коридор швидко порожніє. Суворовці і гості наповнюють зал (І. Багмут);

Поранені наповнили все місто (О. Довженко).