наповнювати

НАПО́ВНЮВАТИ, юю, юєш і НАПОВНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАПО́ВНИТИ, ню, ниш, док., перех.

1. Накладаючи, насипаючи, наливаючи що-небудь, заповнювати ним якийсь простір, місце.

Одно [відро] йде вгору, друге рівночасно вдалину, і поки тут одно випорожнять, друге внизу наповняють (Фр., VIII, 1952, 400);

Багато жінок і дівчат з гарячковою поспішністю наповнювали піском мішки (Літ. газ., 27.III 1959, 2);

Лакеї знов наповнили чарки (Мирний, І, 1949, 389);

Пані Баличина дістала шкіряну торбинку, наповнила її золотими дукатами й міцно зав’язала ремінцем (Тулуб, Людолови, І, 1957, 107);

// Поширюючись, охоплювати, насичувати повітря, приміщення і т. ін. чим-небудь.

Дим наповняє площу, вона вся в огнях, дихати нічим (Коцюб., III, 1956, 412);

Пахощі наповняли свіже повітря весняного ранку (Оп., Іду.., 1958, 22);

Паровоз.. наповнював чадом усе депо (Панч, II, 1956, 456);

І крики, і рев, і жалібне мукання наповнили тиху світло-зелену поляну (Хотк., І, 1966, 137);

Величний рев органа наповнив усю церкву (Довж., І, 1958, 244);

// перен. Охоплювати, заповнювати чим-небудь (про думки, ідеї, почуття і т. ін.).

Думав [Герман] про торгівлю худобою, хоча свіжі згадки про ярмарок у Лютовиськах наповняли його страхом (Фр., VIII, 1952, 382);

Наповнює [Роберт Берне] свої пісні про кохання гострим, злободенним змістом, відображаючи в них життя своїх сучасників (Рад. літ-во, 5, 1958, 72);

Люди увійшли до хати, наповнили її мовчанням та роздумом (Мик., II, 1957, 367).

2. Заповнювати, переповнювати собою що-небудь.

Скрізь шуміли каламутні потоки снігової води. Вони наповняли всі заглибини (Оп., ІДУ.., 1958, 522);

На початкових дільницях каналу вода вже наповнила русло (Гончар, Тронка, 1963, 262).

3. Займати, заповнювати приміщення, простір і т. ін. (про людей, тварин).

Коридор швидко порожніє. Суворовці і гості наповнюють зал (Багмут, Щасл. день.., 1951, 108);

Поранені наповнили все місто (Довж., І, 1958, 15).