напоказ

НАПОКА́З, присл.

Щоб побачили, звернули увагу, оглянули інші; для створення враження.

Вдень і вночі сідлалось дві третини [коней], Не для війни, а просто напоказ (А. Кримський);

Мудрість – річ не напоказ. Хто справді мудрий, той не хмурить лоба, Не мружить очі – це лише подоба Глибоких дум, удаваний екстаз (В. Бичко);

Хотілося стати, вивернути свої долоні всьому майданові напоказ – гляньте: в мозолях, порепані, чорні, як шкуратки! (О. Гончар);

* У порівн. В селі Іван Січкар зупинявся біля дворів своїх родичів, як напоказ, таскав поперед себе сулію (М. Стельмах);

Дами охали та пищали, кривлячи уста та виставляючи напоказ, які-то вони чулі та м'якого серця (І. Франко).