1. Словник української мови у 20 томах

напоумляти

НАПОУМЛЯ́ТИ, яю́, я́єш, і НАПОУ́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАПОУ́МИТИ, млю, миш; мн. напоу́млять; док., кого і без прям. дод.

Навчати кого-небудь діяти розумно, розсудливо; давати пораду.

Циганочка Мар'яна пошепки напоумляла знавіснілого пана Роздобудька (О. Ільченко);

Пріся напоумлює своїх дітей: не треба, аби знали, що їхнього батька, Явтушка, арештовано в Зелених Млинах (В. Земляк);

Чому в свою пору не стрівся йому старший роками і досвідом друг, розумний і щирий, який напоумив би і остеріг проти помилок, проти хибної стежки?! (І. Волошин);

– Хто ж напоумив вас опорядкувати требище? – Боги, – не вагаючись, відповів Жадан (Д. Міщенко);

// безос.

– 3 речей тільки й лишилося те, в чому була, – добре, що хоч кожушка та чоботи напоумило вдягти! (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напоумляти — напоу́мляти дієслово недоконаного виду напоумля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. напоумляти — див. НАПУЧУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. напоумляти — див. радити Словник синонімів Вусика
  4. напоумляти — -яю, -яєш, недок., напоумити, -млю, -миш; мн. напоумлять; док., перех. Навчати кого-небудь діяти розумно, розсудливо; давати пораду. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. напоумляти — Нарозумлювати, нарозумівати, нарозуміти, понарозумлювати, понарозумівати, вчити, навчати, навчити, понавчати, повчати, повчити, тлумачити, витлумачувати, витлумачити, повитлумачувати, потлумачити, розтлумачувати, розтлумачити, порозтлумачувати... Словник чужослів Павло Штепа
  6. напоумляти — II. НАСТАВЛЯ́ТИ кого (давати конкретні поради, настанови, як слід робити, поводитися в тих чи інших випадках), НАСТАНОВЛЯ́ТИ рідше, НАПУ́ЧУВАТИ (НАПУЧА́ТИ), НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ рідко), НАКА́ЗУВАТИ кому (перев. із спол. щоб), НАУЩА́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  7. напоумляти — НАПОУ́МЛЯТИ, я́ю, я́єш, недок., НАПОУ́МИТИ, млю, миш; мн. напоу́млять; док., перех. Навчати кого-небудь діяти розумно, розсудливо; давати пораду. Мар’яна пошепки напоумляла знавіснілого пана Роздобудька (Ільч., Козацьк. роду.. Словник української мови в 11 томах
  8. напоумляти — Напоумля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. напоумити, -млю, -миш, гл. Вразумлять, вразумить, научать, научить, надоумливать, надоумить, наставлять, наставить на добрый путь. Напоумте... Скажіть, будь ласка, як би ви мойому лиху запобігли. МВ. (КС. 1902. X. 150). Словник української мови Грінченка