1. Словник української мови у 20 томах

напризволяще

НАПРИЗВОЛЯ́ЩЕ, присл.

Без догляду, без нагляду.

Явдоха, як неприкаяна, йде на роботу, покинувши своїх малят напризволяще вдома (Д. Бедзик);

До саду прилягав виноградник. Ніхто про нього не дбає, урожай кинуто напризволяще (О. Гончар);

// Бех чиєї-небудь опіки, допомоги або без засобів для існування.

Гуляй-День слухав уважно Лавріна Капусту. Виходило з його слів – гетьман низовиків не покинув напризволяще, не дасть їм блукати гнаними сіромами по світах (Н. Рибак);

Він був сам-самісінький, як палець. Сіра людина, здана сама на себе, зовсім-зовсім покинута напризволяще (І. Багряний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напризволяще — напризволя́ще прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. напризволяще — пр., (покидати) на ласку долі, на Божу ласку. Словник синонімів Караванського
  3. напризволяще — [наприезвол’ашчеи] присл. Орфоепічний словник української мови
  4. напризволяще — присл. Без догляду, без нагляду, без допомоги, без будь-яких засобів і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. напризволяще — Напризволя́ще, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. напризволяще — НАПРИЗВОЛЯ́ЩЕ, присл. Без догляду, без нагляду, без допомоги, без будь-яких засобів і т. ін. Явдоха, як неприкаяна, йде на роботу, покинувши своїх малят напризволяще вдома (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 48); До саду прилягав виноградник. Словник української мови в 11 томах