напризволяще
НАПРИЗВОЛЯ́ЩЕ, присл. Без догляду, без нагляду, без допомоги, без будь-яких засобів і т. ін.
Явдоха, як неприкаяна, йде на роботу, покинувши своїх малят напризволяще вдома (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 48);
До саду прилягав виноградник. Ніхто про нього не дбає, урожай кинуто напризволяще (Гончар, III, 1959, 128).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- напризволяще — напризволя́ще прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- напризволяще — пр., (покидати) на ласку долі, на Божу ласку. Словник синонімів Караванського
- напризволяще — [наприезвол’ашчеи] присл. Орфоепічний словник української мови
- напризволяще — присл. Без догляду, без нагляду, без допомоги, без будь-яких засобів і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- напризволяще — НАПРИЗВОЛЯ́ЩЕ, присл. Без догляду, без нагляду. Явдоха, як неприкаяна, йде на роботу, покинувши своїх малят напризволяще вдома (Д. Бедзик); До саду прилягав виноградник. Ніхто про нього не дбає, урожай кинуто напризволяще (О. Словник української мови у 20 томах
- напризволяще — Напризволя́ще, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)