напричуд

НАПРИ́ЧУД, присл., розм.

Те саме, що напро́чуд 1.

Отож я міг спати. А вже підпилий як засне, То хоч коти гармати, І усом не моргне. Та й сон же, сон, напричуд дивний, Мені приснився (Т. Шевченко);

Кажуть люде [люди], що лицем я гарна І всім тілом напричуд вродлива (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напричуд — присл. Надзвичайно, навдивовижу. Сон дивен, барзо дивен, напрочуд (дума); Погода була напрочуд гарна (І.Франко). Літературне слововживання
  2. напричуд — присл., діал. Напрочуд. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. напричуд — Напри́чуд нар. = напрочуд. Словник української мови Грінченка