напричуд

Значення в інших словниках

1. напричуд — присл. Надзвичайно, навдивовижу. Сон дивен, барзо дивен, напрочуд (дума); Погода була напрочуд гарна (І.Франко). Літературне слововживання
2. напричуд — НАПРИ́ЧУД, присл., розм. Те саме, що напро́чуд 1. Отож я міг спати. А вже підпилий як засне, То хоч коти гармати, І усом не моргне. Та й сон же, сон, напричуд дивний, Мені приснився (Т. Шевченко); Кажуть люде [люди], що лицем я гарна І всім тілом напричуд вродлива (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
3. напричуд — Напри́чуд нар. = напрочуд. Словник української мови Грінченка