напущений

НАПУ́ЩЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до напусти́ти 3, 5.

Спереду їх стояв кремезний хлопець в розірваному піджаці, з напущеним на лоб русявим скуйовдженим чубом (С. Васильченко);

Се теже гість! В якомусь бахматому піджаку, .. вуси ті довгі, напущені, – чистий “дядько” з села!.. (Олена Пчілка);

// напу́щено, безос. пред.

– Мені уліво трішки взять і якраз доріжкою до млина дійти, а я вправо поперся. Отут і каже, що не напущено на чоловіка (Григорій Тютюнник).