1. Словник української мови у 20 томах

нарубка

НАРУ́БКА, и, ж.

1. Спеціальна мітка на чому-небудь, зроблена сокирою, ножем чи іншим знаряддям.

На дереві залишилась нарубка.

2. Шматок нарубаного чого-небудь.

І хліб, і меди –все це мали вони серед готовизни, що її запасав Родим від купців, у маленькій хижці, без вікон, де були .. нарубки коштовних металів і дорогі гривни – цілий скарб (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нарубка — нару́бка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. нарубка — -и, ж. Спеціальна мітка на чому-небудь, зроблена сокирою, ножем чи іншим знаряддям. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нарубка — Карб, див. насічка, марка Словник чужослів Павло Штепа
  4. нарубка — ПО́ЗНАЧКА (спеціальний знак, зроблений для відрізнення чогось, вказівки на щось), ПОЗНА́ЧЕННЯ, ВІДМІ́ТКА, МІ́ТКА, МІТА, ВІДЗНА́ЧКА розм., ЛИ́ТА заст.; КАРБ, НАРУ́БКА (такий знак, зроблений чимсь гострим); ПОМІ́ТКА (перев. письмова); РЕМА́РКА спец. Словник синонімів української мови
  5. нарубка — НАРУ́БКА, и, ж. Спеціальна мітка на чому-небудь, зроблена сокирою, ножем чи іншим знаряддям. Словник української мови в 11 томах