нарубка
НАРУ́БКА, и, ж. Спеціальна мітка на чому-небудь, зроблена сокирою, ножем чи іншим знаряддям.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нарубка — нару́бка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- нарубка — -и, ж. Спеціальна мітка на чому-небудь, зроблена сокирою, ножем чи іншим знаряддям. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нарубка — Карб, див. насічка, марка Словник чужослів Павло Штепа
- нарубка — НАРУ́БКА, и, ж. 1. Спеціальна мітка на чому-небудь, зроблена сокирою, ножем чи іншим знаряддям. На дереві залишилась нарубка. 2. Шматок нарубаного чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
- нарубка — ПО́ЗНАЧКА (спеціальний знак, зроблений для відрізнення чогось, вказівки на щось), ПОЗНА́ЧЕННЯ, ВІДМІ́ТКА, МІ́ТКА, МІТА, ВІДЗНА́ЧКА розм., ЛИ́ТА заст.; КАРБ, НАРУ́БКА (такий знак, зроблений чимсь гострим); ПОМІ́ТКА (перев. письмова); РЕМА́РКА спец. Словник синонімів української мови