наряд

НАРЯ́Д¹, у, ч.

1. Те, у що наряджаються; одяг (перев. святковий, гарний).

А Василь ходить по вулиці, поблискуючи своїми ґудзями, щоб люди бачили, який він у новому панському наряді (Панас Мирний);

– І охота ж вам [дівчатам] було ото наряди в клунках перти, – дивувався Нестір (О. Гончар);

// перен. Зовнішнє покриття тварин або якихсь предметів.

Качури у весільному наряді мають голову чорного кольору з блискучим зеленуватим полиском (з наук. літ.);

Ось летить сніжок хрещатий, В'ється, крутиться й ляга, У наряд у волохатий Чорну землю одяга (Микола Чернявський).

2. заст. Збруя.

Товаришу, пане-брате, Вволи як мою волю; Веди коня у наряді Да за тілом за мною (П. Чубинський).

НАРЯ́Д², у, ч.

1. Завдання, розпорядження про виконання якої-небудь роботи.

Увечері вчорашнього дня дав Оксен наряд – возити із .. лісу дерево на будівництво .. конюшні (Григорій Тютюнник);

// Письмове розпорядження про виконання якої-небудь роботи.

З сусідньої кімнати, склавши наряд на роботу, розходились бригадири (О. Десняк);

Майстер, схилившись на рипучий стіл, підписував наряди (О. Донченко);

// Розподіл, роздавання завдань, розпоряджень про виконання якої-небудь роботи.

На шахту вони прийшли під час наряду (І. Волошин);

Коли Смоливус піднявся на відкатний двір, побачив, що наряд закінчився й почався спуск робітників у шахту (С. Чорнобривець).

2. Документ, розпорядження про видачу або відправлення яких-небудь товарів, матеріалів і т. ін.

– Трохи у Яворського затримався, поки одержав наряди на посівний матеріал, – розповідав Антон (С. Чорнобривець);

Оформивши наряд, сугакліївці навантажили машину і незабаром виїхали з двору цукрозаводу (С. Добровольський).

3. Виконання певних обов'язків (перев. військових) за особливим дорученням.

Після добового наряду по гарнізону наш окремий взвод пішої полкової розвідки повернувся з міста (І. Багмут);

Солдати, призначені в наряд для нічного патрулювання по місту, вишикувалися на плацу в дворі комендатури (В. Собко);

Не завітавши і додому, пішов [Єгор] до шахти, у наряд (М. Упеник).

4. Група військовослужбовців, підрозділ, який виконує військові обов'язки за особливим призначенням.

Наряд виїхав на конях, посилено озброєний, як це й завжди велося в частині (Іван Ле);

Під кущем біля кулемета чути приглушену розмову – саме, видно, міняється наряд. Здає пост Остапенко, приймають Сердюки (О. Гончар).

(1) Наря́д по́за че́ргою; Позачерго́вий наря́д – міра дисциплінарного покарання.

От коли б Микола Леонідович дав йому просто наряд поза чергою. Але ні! (І. Багмут);

За ці “жарти” Льоня не раз діставав від конфліктної комісії догани, позачергові наряди, сидів на гауптвахті (І. Микитенко).