наряд

НАРЯ́Д¹, у, ч.

1. Те, у що наряджаються; одяг (перев. святковий, гарний).

А Василь ходить по вулиці, поблискуючи своїми гудзями, щоб люди бачили, який він у новому панському наряді (Мирний, IV, 1955, 80);

— І охота ж вам [дівчатам] було ото наряди в клунках перти, — дивувався Нестір (Гончар, І, 1959, 40);

// перен. Зовнішнє покриття тварин, неживих предметів.

Качури у весільному наряді мають голову чорного кольору з блискучим зеленуватим полиском (Птахівн., 1955, 37);

Ось летить сніжок хрещатий. В’ється, крутиться й ляга, У наряд у волохатий Чорну землю одяга (Черн., Поезії, 1959, 209).

2. заст. Збруя.

Товаришу, пане-брате, Вволи як мою волю; Веди коня у наряді Да за тілом за мною (Чуб., V, 1874, 1045).

НАРЯ́Д², у, ч.

1. Завдання, розпорядження про виконання якої-небудь роботи.

Увечері вчорашнього дня дав Оксен наряд — возити із.. лісу дерево на будівництво колгоспної конюшні (Тют., Вир, 1960, 241);

// Письмове розпорядження про виконання якої-небудь роботи.

Майстер, схилившись на рипучий стіл, підписував наряди (Донч., VI, 1957, 161);

// Розподіляння, роздавання завдань, розпоряджень про виконання якої-небудь роботи.

Коли Смоливус піднявся на відкатний двір, побачив, що наряд закінчився й почався спуск робітників у шахту (Чорн., Красиві люди, 1961, 64).

2. Документ, розпорядження про видачу або відправку яких-небудь товарів, матеріалів і т. ін.

Оформивши наряд, сугакліївці навантажили машину і незабаром виїхали з двору цукрозаводу (Добр., Тече річка.., 1961, 125);

Вийшовши з райкому, одразу кинулися [голова сільради і голова колгоспу] до райспоживспілки і таки висварили.. наряд на бензин і автол (Кучер, Трудна любов, 1960, 261).

3. Виконання певних обов’язків (перев. військових) за особливим дорученням.

Після добового наряду по гарнізону наш окремий взвод пішої полкової розвідки повернувся з міста (Багмут, Записки.., 1961, 6);

Солдати, призначені в наряд для нічного патрулювання по місту, вишикувалися на плацу в дворі комендатури (Собко, Запорука.., 1952, 29);

Не завітавши і додому, пішов [Єгор] до шахти, у наряд (Уп., Вірші.., 1957, 196).

Наря́д поза че́ргою; Позачерго́вий наря́д — міра дисциплінарного покарання.

От коли б Микола Леонідович дав йому просто наряд поза чергою. Але ні! (Багмут, Щасл. день.., 1951, 10);

За ці "жарти" Льоня не раз діставав від конфліктної комісії [комуни] догани, позачергові наряди, сидів на гауптвахті (Мик., II, 1957, 476).

4. Група військовослужбовців, підрозділ, який виконує військові обов’язки за особливим призначенням.

Наряд виїхав на конях, посилено озброєний, як це й завжди велося в частині (Ле, С. Голубар, 1950, 35);

Під кущем біля кулемета чути приглушену розмову — саме, видно, міняється наряд. Здає пост Остапенко, приймають Сердюки (Гончар, II, 1959, 265).