1. Великий тлумачний словник сучасної мови

наряд

наря́д

I -у, ч.

1》 Те, у що наряджаються; одяг (перев. святковий, гарний).

|| перен. Зовнішнє покриття тварин, неживих предметів.

2》 заст. Збруя.

II -у, ч.

1》 Завдання, розпорядження про виконання якої-небудь роботи.

|| Письмове розпорядження про виконання якої-небудь роботи.

|| Розподіляння, роздавання завдань, розпоряджень про виконання якої-небудь роботи.

2》 Документ, розпорядження про видачу або відправку яких-небудь товарів, матеріалів і т. ін.

3》 Виконання певних обов'язків (перев. військових) за особливим дорученням. Позачерговий наряд.

4》 Група військовослужбовців, підрозділ, який виконує військові обов'язки за особливим призначенням.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наряд — правильніше: вбрання «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. наряд — наря́д 1 іменник чоловічого роду одяг наря́д 2 іменник чоловічого роду розпорядження Орфографічний словник української мови
  3. наряд — ЗСТ. УБРАННЯ; (кінський) збруя; (на працю) загад, відрядження, призначення, (письмовий — ще) відомість; (на товар) ордер, замовлення; (збірка перед працею) сов. рознарядка; (гурт) відділ, загін. Словник синонімів Караванського
  4. наряд — див. наказ; одяг Словник синонімів Вусика
  5. наряд — [нар’ад] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў Орфоепічний словник української мови
  6. наряд — 1. загад, дорука, вказівка, розподіл 2. див. одіяння Словник чужослів Павло Штепа
  7. наряд — НАРЯ́Д¹, у, ч. 1. Те, у що наряджаються; одяг (перев. святковий, гарний). А Василь ходить по вулиці, поблискуючи своїми ґудзями, щоб люди бачили, який він у новому панському наряді (Панас Мирний);... Словник української мови у 20 томах
  8. наряд — О́ДЯГ (сукупність виробів із тканини, хутра, шкіри, якими покривають тіло), ОДЕ́ЖА, УБРА́ННЯ (ВБРА́ННЯ), УБИРА́ННЯ (ВБИРА́ННЯ), УБІ́Р (ВБІР), ТУАЛЕ́Т, СТРІЙ, ОДЕ́ЖИНА розм., О́ДІЖ розм., ОДЯГА́НКА розм., ВДЯГА́НКА (УДЯГА́НКА) розм., ОДЯГА́ЛО розм. Словник синонімів української мови
  9. наряд — НАРЯ́Д¹, у, ч. 1. Те, у що наряджаються; одяг (перев. святковий, гарний). А Василь ходить по вулиці, поблискуючи своїми гудзями, щоб люди бачили, який він у новому панському наряді (Мирний, IV, 1955, 80)... Словник української мови в 11 томах
  10. наряд — рос. наряд документ-розпорядження робітникові або групі робітників на виконання певної роботи. У Н. зазначається зміст роботи, її обсяг, форма оплати праці, тарифний розряд, норми й розцінки на одиницю та на весь обсяг роботи. Eкономічна енциклопедія
  11. наряд — Наря́д, -ду м. 1) Нарядъ, убранство. Я їй дорогі наряди справила. Чуб. V. 720. Вивела вдова, вивела небога свою дочку у наряді. Грин. III. 207. 2) Сбруя. Ой у саді, соді, саді-винограді, стояв кінь вороний у наряді. Мет. 98. ум. нарядонько. Словник української мови Грінченка