наріччя
НАРІ́ЧЧЯ, я, с., лінгв.
Угрупування діалектів якої-небудь мови на основі спільних діалектних рис.
Михальчук уперше опрацював докладну класифікацію українських діалектів, поділивши їх на три наріччя (з наук. літ.);
Українська мова має три наріччя: північне, або поліське, і два південних – південно-східне і південно-західне (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наріччя — нарі́ччя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- наріччя — Говірка, діялект. Словник синонімів Караванського
- наріччя — див. мова Словник синонімів Вусика
- наріччя — -я, с., лінгв. Угруповання діалектів якої-небудь мови на основі спільних діалектних рис. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наріччя — хохл. (наречіє говірка говір, говірка Словник чужослів Павло Штепа
- наріччя — • наріччя - різновид загальнонар. мови, широкий діалектний масив структурно споріднених говорів та діалектів. Характеризується певними фонет., грамат. та лексичними рисами. У процесі істор. Українська літературна енциклопедія
- наріччя — ДІАЛЕ́КТ (місцевий різновид загальнонародної мови); НАРІ́ЧЧЯ (сукупність таких різновидів на більшій території); ГОВІ́РКА, ГО́ВІР, БАЛА́ЧКА розм., заст. (на невеликій території). Словник синонімів української мови
- наріччя — Нарі́ччя, -ччя; -рі́ччя, -рі́ччів і -рі́ч, -рі́ччям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- наріччя — НАРІ́ЧЧЯ, я, с., лінгв. Угрупування діалектів якої-небудь мови на основі спільних діалектних рис. Михальчук уперше опрацював докладну класифікацію українських діалектів, поділивши їх на три наріччя (Мовозн. Словник української мови в 11 томах