1. Словник української мови в 11 томах

наріччя

НАРІ́ЧЧЯ, я, с., лінгв. Угрупування діалектів якої-небудь мови на основі спільних діалектних рис.

Михальчук уперше опрацював докладну класифікацію українських діалектів, поділивши їх на три наріччя (Мовозн., VI, 1948, 78);

Південно-східне наріччя української мови.. в його нинішньому вигляді склалось на основі, близькій до говірок Київщини (Пит. походж. укр. мови, 1956, 21).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наріччя — нарі́ччя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. наріччя — Говірка, діялект. Словник синонімів Караванського
  3. наріччя — див. мова Словник синонімів Вусика
  4. наріччя — -я, с., лінгв. Угруповання діалектів якої-небудь мови на основі спільних діалектних рис. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. наріччя — хохл. (наречіє говірка говір, говірка Словник чужослів Павло Штепа
  6. наріччя — НАРІ́ЧЧЯ, я, с., лінгв. Угрупування діалектів якої-небудь мови на основі спільних діалектних рис. Михальчук уперше опрацював докладну класифікацію українських діалектів, поділивши їх на три наріччя (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  7. наріччя — • наріччя - різновид загальнонар. мови, широкий діалектний масив структурно споріднених говорів та діалектів. Характеризується певними фонет., грамат. та лексичними рисами. У процесі істор. Українська літературна енциклопедія
  8. наріччя — ДІАЛЕ́КТ (місцевий різновид загальнонародної мови); НАРІ́ЧЧЯ (сукупність таких різновидів на більшій території); ГОВІ́РКА, ГО́ВІР, БАЛА́ЧКА розм., заст. (на невеликій території). Словник синонімів української мови
  9. наріччя — Нарі́ччя, -ччя; -рі́ччя, -рі́ччів і -рі́ч, -рі́ччям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)