наріччя

Значення в інших словниках

1. наріччя — нарі́ччя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. наріччя — див. мова Словник синонімів Вусика
3. наріччя — -я, с., лінгв. Угруповання діалектів якої-небудь мови на основі спільних діалектних рис. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. наріччя — хохл. (наречіє говірка говір, говірка Словник чужослів Павло Штепа
5. наріччя — НАРІ́ЧЧЯ, я, с., лінгв. Угрупування діалектів якої-небудь мови на основі спільних діалектних рис. Михальчук уперше опрацював докладну класифікацію українських діалектів, поділивши їх на три наріччя (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
6. наріччя — • наріччя - різновид загальнонар. мови, широкий діалектний масив структурно споріднених говорів та діалектів. Характеризується певними фонет., грамат. та лексичними рисами. У процесі істор. Українська літературна енциклопедія
7. наріччя — ДІАЛЕ́КТ (місцевий різновид загальнонародної мови); НАРІ́ЧЧЯ (сукупність таких різновидів на більшій території); ГОВІ́РКА, ГО́ВІР, БАЛА́ЧКА розм., заст. (на невеликій території). Словник синонімів української мови
8. наріччя — Нарі́ччя, -ччя; -рі́ччя, -рі́ччів і -рі́ч, -рі́ччям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. наріччя — НАРІ́ЧЧЯ, я, с., лінгв. Угрупування діалектів якої-небудь мови на основі спільних діалектних рис. Михальчук уперше опрацював докладну класифікацію українських діалектів, поділивши їх на три наріччя (Мовозн. Словник української мови в 11 томах