наскубувати

НАСКУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСКУ́БТИ, бу́, бе́ш і НАСКУ́БА́ТИ, а́ю, а́єш, мин. ч., наску́б, ла, ло і наску́ба́в, ба́ла́, ба́ло́; док., кого, що.

1. Скубучи, добувати, одержувати що-небудь у якій-небудь кількості.

* Образно. Він учив мене всьому помалу, наскубуючи з різних наук рясні вершки (М. Дочинець);

Намацали сонячиння під стіною, хмизу трохи та ще того-сього наскубли; подерли у стіні [куріня] дірку й давай огонь розводити (Г. Хоткевич);

Щоб зручніше – сіна в сусідів через дорогу наскуб з копиці (В. Нестайко);

Клондайк – не Клондайк, але дещо в дядька ще можна наскубти (О. Забужко);

Зробіть із сонця верх, підкладкою поставте місяць, із білих хмар наскубіть пуху (П. Загребельний).

2. чого, розм. Рвати що-небудь у якій-небудь кількості.

В полі наскубла [Олеся] величезний букет волошок і темно-лілових сокирок (О. Донченко);

Миколка наскуб листочкiв, за щоками терпко взялося кислим – невже так рано щавель? (М. Вінграновський);

Хтось із сусідів йому й каже: гайнула бабця у степ до балки, буцімто козі трави наскубти (В. Чемерис);

– Ти, братiку, давай швидше наскуби м'якої травички та побiльше! (Ю. Логвин);

– Тютюну хочеш? – Де взяв? – А при дорозі ріс. Я й наскуб, висушив (Ю. Винничук).

3. тільки док., кого, розм., рідко. Покарати за яку-небудь провину.

Маленький Стецько .. підмочив кам'яний підмурок дому; його за це наскубли старші (Ю. Бедзик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

наскубувати

Значення в інших словниках