наскубувати
НАСКУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСКУ́БТИ, бу́, бе́ш і НАСКУБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Скубучи, добувати, одержувати що-небудь у якій-небудь кількості.
Наскубти пір’я; Наскубти сіна з копиці.
2. розм. Рвати що-небудь у якій-небудь кількості.
В полі наскубла [Олеся] величезний букет волошок і темно-лілових сокирок (Донч., VI, 1957, 36).
3. тільки док., розм. Покарати за яку-небудь провину.
Маленький Стецько.. підмочив кам’яний підмурок дому; його за це наскубли старші (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 138).
◊ Наску́бти ву́ха (чупри́ну) — потягти багато разів за вуха (волосся).
Хто ж то йому наскуб [вуха]? (Кроп., IV, 1960, 216);
Кілька разів таки піднімав [Микита] бучу, погрожував спіймати Сапуна і наскубти чуприну (Ряб., Золототисячник, 1948, 63).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наскубувати — наску́бувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- наскубувати — див. рвати Словник синонімів Вусика
- наскубувати — -ую, -уєш, недок., наскубти, -бу, -беш і наскубати, -убаю, -убаєш, док., перех. 1》 Скубучи, добувати, одержувати що-небудь у якій-небудь кількості. Наскубти пір'я. Наскубти сіна з копиці. 2》 розм. Рвати що-небудь у якій-небудь кількості. 3》 тільки док. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наскубувати — НАСКУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСКУ́БТИ, бу́, бе́ш і НАСКУ́БА́ТИ, а́ю, а́єш, мин. ч., наску́б, ла, ло і наску́ба́в, ба́ла́, ба́ло́; док., кого, що. 1. Скубучи, добувати, одержувати що-небудь у якій-небудь кількості. * Образно. Словник української мови у 20 томах