наслухатися

НАСЛУ́ХАТИСЯ, аюся, аєшся, док.

1. чого. Почути, послухати багато чого-небудь або про кого-, що-небудь.

Він тілько наслухався про неї [гадюку] всякої страховини, і як вона кусається, і як сичить, і яка страшна-страшна (Панас Мирний);

Він ішов з одчайдушними друзями-школярами шукати папороті купальської ночі, наслухавшись легенд про чудесну квітку та неймовірні скарби... (І. Багряний);

Наслухавшись від дорослих розмов про Каховку, Данько щедро оповивав її серпанком власних мрій (О. Гончар);

Скільки наслухався про цей знаменитий роман – і ось він у моїх руках (П. Запаренко).

2. чого і без прям. дод. Повністю задовольнятися, слухаючи кого-, що-небудь.

Дивляться запорожці на свій рідний Великий Луг – не надивляться, слухають – не наслухаються... (А. Кащенко);

Наслухавшись пісень, закохався лицар Готфрід Рюдел у вимріяну красуню Мелісенду (Н. Королева);

Говорив [Сеспель] і не міг наговоритись, вслухався в звуки рідної мови і не міг наслухатись (Ю. Збанацький);

Панаса не годуй – тільки дай наслухатися пісень! (Ю. Мартич);

Заїдьте до обласного центру – анекдотів про Павла Павловича Гуляйвітра наслухаєтесь під саму зав'язку (В. Дрозд).

НАСЛУХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., розм.

Напружуючись, старатися почути що-небудь; прислухатися.

[Старшина:] А ти, Гершку, все-таки наслухайся, що там горлата голота базіка (І. Карпенко-Карий);

Батько підходить до дверей спальні, наставляє туди вуха, наслухається (Д. Бедзик);

Капітан Пабло збігає в трюм. Що сталося з мотором? Він бере важіль передачі, переводить уперед, вмикає вал гвинта і наслухається до шумів під днищем (Ю. Бедзик).