наслухати
НАСЛУ́ХАТИ, аю, аєш, док., розм.
1. Довідатися з розповідей, чуток про що-небудь; прочути.
Наслухати від людей.
2. Багато почути, довідатися.
Ви не годні сказати, відки [звідки] ви знаєте, що вона [хмара] прийде, але зо три дні ви наслухаєте її шуму, як вона залопотить попід небо (В. Стефаник);
* Образно. Повноводий Славуто! Немало наслухав І немало зазнав на віку (Л. Первомайський).
НАСЛУХА́ТИ, а́ю, а́єш, рідко НАСЛУ́ХУВАТИ і НАСЛУХО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. Напружуючи слух, намагатися почути що-небудь; прислухатися.
Розкрив [Семен] широко заспані очі, наслухає: .. це парубки співають! (Л. Мартович);
Князь почув виразно людський голос, який у розмові вимовив його ймення. Мимохіть став наслухувати; пізнав по хвилині, що це голоси Анастаса і Сікопулоса (Юліан Опільський);
Хворий підвів голову, наслухував хвилину (Мирослав Ірчан);
Тут на мить дівчина спинилась, наслуховуючи, хоч і знала, що в цей час кухня буває порожня (В. Підмогильний);
Вагилевич наслухав, та благовіст на дзвіниці Корнякта мовчав (Р. Іваничук).
2. кого, чого, що, про що і без дод. Те саме, що слу́хати.
В вишневім саду Ночувала, різних пташок Наслухала (з народної пісні);
Любили наслухати Молодші про одважних гайдамак (М. Рильський);
Андрій сідає й собі на воза, наслухає.Підійшли й ще кілька чоловік (М. Олійник);
Ми, ледь зачувши його [лева], все так же слухняно-покірно збиралися наслуховувати чергові мудрі повеління нашого владики (В. Чемерис);
Миронові здавалося, що не він її наслухає, а вона, ця жива тиша, вслухається в нього й чує його думки (В. Шкляр);
// Прислухатися потайки; підслухувати.
Екбаль-ганем кивнула мовчки негритянці, щоб тая відхилила трохи надвірні двері, і стала наслухати (Леся Українка);
Розмову десь-то наслухала крізь вікно (О. Кундзич);
Схоплювалася [Дарина], сідала, наслухувала. Від найменшого шелесту за стіною завмирало серце (Ірина Вільде);
Я уже не мусив підглядати крізь темне вікно вночі, коли і скільки вікон спалахне раптом у сусідніх квартирах, наслуховувати дзвінки у дверях (Р. Іваничук).
3. Те саме, що чу́ти 1.
Гайдучиха зачинила двері, щоб, як завжди у таких випадках, самій розчинитися десь у глухому закутку ночі, пити приховану горілку і наслуховувати, як виють сови (Б. Харчук);
– Здрастуйте, товариші ремісники! – Тихо, щоб усі наслухали, сказав директор (Григір Тютюнник);
Я лежав на циновці й наслухав заколисуючий плюскіт (М. Дочинець).
Значення в інших словниках
- наслухати — наслу́хати дієслово доконаного виду довідатися з розмов,чуток по що-небудь; багато почути розм. наслуха́ти дієслово недоконаного виду прислухатися; слухати Орфографічний словник української мови
- наслухати — Напружено прислухатися; слухати. Розкрив [Семен] широко заспані очі, наслухав: ..це парубки співають (Лесь Мартович); А дід запалить корінькову люльку і довго ще дивитиметься вслід. І довго-довго буде наслухати оту раптову тишу хуторів (Л.Костенко). Літературне слововживання
- наслухати — Слухати; (старатися почути) наслухатися, дослухатися, прислухатися; (таємно) підслухати, підслухувати; р. наслухувати, Словник синонімів Караванського
- наслухати — див. слухати Словник синонімів Вусика
- наслухати — I наслух`ати-аю, -аєш і рідко наслухувати, -ую, -уєш, недок. 1》 неперех.Напружуючи слух, намагатися почути що-небудь; прислухатися. 2》 перех. Те саме, що слухати. || Слухати, прислухатися потайки; підслухувати. II насл`ухати-аю, -аєш, док., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наслухати — ПРИСЛУХА́ТИСЯ (напружуючи слух, намагатися почути щось), ПРИСЛУ́ХУВАТИСЯ (ПРИСЛУХО́ВУВАТИСЯ рідше), ВСЛУХА́ТИСЯ (УСЛУХА́ТИСЯ), ВСЛУ́ХУВАТИСЯ (УСЛУ́ХУВАТИСЯ), ВСЛУХО́ВУВАТИСЯ (УСЛУХО́ВУВАТИСЯ) рідше, НАСЛУХА́ТИ (НАСЛУ́ХУВАТИ), ДОЧУВА́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- наслухати — НАСЛУ́ХАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. Довідатися з розповідей, чуток про що-небудь; прочути. 2. Багато почути, довідатися. *Образно. Повноводий Славуто! Немало наслухав І немало зазнав на віку (Перв., І, 1958, 210). Словник української мови в 11 томах
- наслухати — Наслуха́ти, -ха́ю, -єш гл. Прислушиваться. Я вже давно наслухаю, до чого воно дійде. О. 1861. XI. Кух. 27. Як вітер подихає, зашелестить комиш, пластун іде ходом сміло, а як вітер оддихає, то він стоя наслухає. О. 1862. II. 63. Словник української мови Грінченка