наслухати

НАСЛУ́ХАТИ, аю, аєш, док., розм.

1. Довідатися з розповідей, чуток про що-небудь; прочути.

Наслухати від людей.

2. Багато почути, довідатися.

Ви не годні сказати, відки [звідки] ви знаєте, що вона [хмара] прийде, але зо три дні ви наслухаєте її шуму, як вона залопотить попід небо (В. Стефаник);

* Образно. Повноводий Славуто! Немало наслухав І немало зазнав на віку (Л. Первомайський).

НАСЛУХА́ТИ, а́ю, а́єш, рідко НАСЛУ́ХУВАТИ і НАСЛУХО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. Напружуючи слух, намагатися почути що-небудь; прислухатися.

Розкрив [Семен] широко заспані очі, наслухає: .. це парубки співають! (Л. Мартович);

Князь почув виразно людський голос, який у розмові вимовив його ймення. Мимохіть став наслухувати; пізнав по хвилині, що це голоси Анастаса і Сікопулоса (Юліан Опільський);

Хворий підвів голову, наслухував хвилину (Мирослав Ірчан);

Тут на мить дівчина спинилась, наслуховуючи, хоч і знала, що в цей час кухня буває порожня (В. Підмогильний);

Вагилевич наслухав, та благовіст на дзвіниці Корнякта мовчав (Р. Іваничук).

2. кого, чого, що, про що і без дод. Те саме, що слу́хати.

В вишневім саду Ночувала, різних пташок Наслухала (з народної пісні);

Любили наслухати Молодші про одважних гайдамак (М. Рильський);

Андрій сідає й собі на воза, наслухає.Підійшли й ще кілька чоловік (М. Олійник);

Ми, ледь зачувши його [лева], все так же слухняно-покірно збиралися наслуховувати чергові мудрі повеління нашого владики (В. Чемерис);

Миронові здавалося, що не він її наслухає, а вона, ця жива тиша, вслухається в нього й чує його думки (В. Шкляр);

// Прислухатися потайки; підслухувати.

Екбаль-ганем кивнула мовчки негритянці, щоб тая відхилила трохи надвірні двері, і стала наслухати (Леся Українка);

Розмову десь-то наслухала крізь вікно (О. Кундзич);

Схоплювалася [Дарина], сідала, наслухувала. Від найменшого шелесту за стіною завмирало серце (Ірина Вільде);

Я уже не мусив підглядати крізь темне вікно вночі, коли і скільки вікон спалахне раптом у сусідніх квартирах, наслуховувати дзвінки у дверях (Р. Іваничук).

3. Те саме, що чу́ти 1.

Гайдучиха зачинила двері, щоб, як завжди у таких випадках, самій розчинитися десь у глухому закутку ночі, пити приховану горілку і наслуховувати, як виють сови (Б. Харчук);

– Здрастуйте, товариші ремісники! – Тихо, щоб усі наслухали, сказав директор (Григір Тютюнник);

Я лежав на циновці й наслухав заколисуючий плюскіт (М. Дочинець).